Головне – хотіти змін, тоді все буде добре
Для Світлани Потій вибір курсів крою та шиття, які проводила Маріупольська Асоціація Жінок Берегиня минулого року в Івано-Франківську, був доволі свідомим. Вона єдина з групи навчання вже мала досвід роботи у швейній індустрії – Світлана після переїзду до Франківська працює у сімейній майстерні з пошиття одягу.
Навесні 2022 року, коли почалася війна, Світлана приїхала до Івано-Франківська з міста Пологи Запорізької області, яке потерпало від ворожих обстрілів. Їхала до дітей, які після обстрілів Харкова, врятували своє життя і знайшли прихисток на Прикарпатті. У довоєнні часи Світлана вже була успішною підприємицею, мала декілька дитячих магазинів, житло, розмірене спокійне життя, сповнене планів та надій. Війна, звісно, внесла свої корективи, але не зламала жінку – Світлана продовжила свою справу, правда, трохи змінила напрямок діяльності. Аби працювати разом з донькою, яка відкрила у місті швейну майстерню, Світлана почала опановувати нову професію.
«Як підприємець я маю досвід, з 2000 року займалася торгівлею. Швейне діло – це ще один напрямок підприємництва. Нам з донькою захотілося відкрити швейне виробництво, чому саме швейне, не відповім, просто так вирішили, на це є попит. Відповідно треба було навчатися, бо я нічого не розуміла у цій справі. От я і почала відвідувати курси, де кожного разу отримувала нові та корисні знання. Майже рік навчалася швацького мистецтва, набувала досвіду та навичок, удосконалювала майстерність. Курси «Берегині» були для мене вже третіми за рахунком. Навчання було цікавим. Майстриня, яка викладала на курсах, дуже досвідчена, дала багато знань щодо виконання багатьох операцій», – каже Світлана.
Світлана переконана, що головне у будь-якій справі – бажання. Жінка каже, що таких суттєвих змін її життя могло й не відбутися, якби не війна та необхідність починати все з початку. Тому зараз вона продовжує працювати, розвиває свою справу, має постійних клієнтів і не зупиняється на досягнутому.
«Не буду приховувати, отриманих знань мені замало, треба ще продовжувати навчання. Я вмію кроїти, обробляти тканину, робити швейні операції правильно і доволі професійно. Зараз я ще працюю по лекалах, але хочу навчитися моделювати одяг. А це вже інший рівень майстерності. Головне хотіти змін і тоді все буде добре. Думаю, що для мене все тільки починається».
***
Курси шиття – один з напрямків спільної діяльності Маріупольська Асоціація Жінок Берегиня та AMICA e.V з реалізації проєкту «Розширення можливостей жінок, травмованих війною та насильством в Україні»