В мене велика родина, робота завжди є
Добре коли є бажання навчатися чогось нового. Особливо, коли є час, можливості та наміри змінити життя на краще попри всі труднощі, через які довелося пройти переселенцям. Історії наших жінок, учасниць курсів шиття, які влаштовує «Берегиня» для жінок ВПО, майже схожі одна на одну. Важкі випробування, евакуація, нові міста та селища, нові люди навколо, соціалізація у незнайомому середовищі, пошуки роботи, житла, друзів. А ще в наших героїнь є бажання змін, купа планів та мрій.
Пані Нелі Пушкарьовій 65. З початку війни вона разом з родиною евакуювалася з Харкова до Івано-Франківська, ходила на майстер-класи Маріупольська Асоціація Жінок Берегиня, а з часом записалася на курси шиття та вважає їх дуже продуктивними та корисними для себе.
«З першого заняття ми занурились у роботу. Пані Мар’яна, майстриня, яка викладала нам шиття, одразу ж почала навчати нас як знімати мірки, робити викройки, обробляти тканини. Практика була водночас з навчанням. Ми почали з нескладних речей – шили сумки-шопери та наволочки. Одразу ж йшло пояснення про види швів, варіантів вшиття блискавок, навчання роботи на оверлочній машині. Потім завдання ставали складнішими. Під час навчання всі пошили собі штани, спідниці, сарафани та жилети. Мій досвід у шитті невеликий – можу щось перешити, зробити дрібний ремонт. Два роки тому син подарував мені машинку, я вчилася шити у ютубі. Це допомагало, бо щось з речей візьмеш з гуманітарки, а воно тобі не підходить за розміром. Знання та вміння, отримані на курсах, дуже знадобилися. З того, що викладали, я застосовувала вдома, закріплювала знання, так би мовити»
Пані Неля все життя працювала в аптеці, тепер вийшла на пенсію та весь час приділяє родині. Повертатися до роботи в аптеці не планує, а от про працевлаштування за новим фахом все ж таки замислюється.
«У мене тут родина велика – два сини, невістка, чоловік. Суцільний гуртожиток. Я постійно щось переробляю, підшиваю, гумки вставляю, підганяю по фігурі – роботи вистачає. Багато чого вже переробила, навіть речі, які багато пролежали без уваги, тепер стали в пригоді. Вже пошила собі сукню комбіновану, тепер ношу з задоволенням, вийшло класно. Що до роботи, то хочу влаштуватися на таку, щоб виконувати нескладні операції – наприклад, шити штори. Я поки що побоююсь припуститися помилки й напартачити, якщо мова йде про індивідуальний пошив. Треба спочатку набратися досвіду. Думаю, коли повернемось додому у Харків, я буду десь працювати швачкою».
Пані Неля каже, що має намір продовжувати навчання, удосконалювати свої знання й не зупинятися на досягнутому. І це добре, бо якщо маєш ціль – легше йти вперед.
***
Курси шиття – один з напрямків спільної діяльності Маріупольська Асоціація Жінок Берегиня та AMICA e.V з реалізації проєкту «Розширення можливостей жінок, травмованих війною та насильством в Україні»