БАЖАННЯ ТА ВИМОГИ: інструкція з виживання в людських стосунках

Ми часто навіть не помічаємо, як замість прохання вимагаємо, а замість пропозиції ставимо умову. І все це, здавалося б, з найкращих намірів. Пояснення просте – «та що тут такого?!». Але саме така безапеляційність ранить, руйнує довіру або відштовхує. Іноді достатньо просто запитати, запропонувати чи сказати м’якше. Це вже не тиск, це – діалог. Поважаючи чужі кордони, ми зберігаємо власні, а стосунки стають теплішими.

***

Є люди, які мають бажання. А є, які мають вимоги. І часто саме другі дивуються, чому світ такий невдячний і нервовий.

Бажання, це «мені хотілося б». Воно звучить, як лагідне муркотіння кота, який сподівається на вечерю, але не гризе ногу, якщо її не приносять.

Вимога… о, вимога, це інше, це про «ти повинен/повинна». І звучить воно, як посадовець радянського зразка на нараді у Всесвіті, який чомусь досі не виконує наказ.

Так от. Бажання, це гнучкість, життя та діалог. Вимога, це контроль, страх і неврози в подарунковій упаковці.

Приклад для порівняння:

Бажання: «Було б чудово, якби ти зателефонувала».

Вимога: «Ти чому досі не подзвонила?!»

Результат у першому випадку – тебе вислухають, у другому, як правило, можуть лише заблокувати.

Світ не контрактник у твоєму життєвому тендері. Він не зобов’язаний постачати тобі увагу, любов чи повагу за графіком. Хочеш спокою, то міняй вимогу на бажання. Іноді достатньо просто сказати: «Мені б хотілося…», і раптом світ уже не ворог, а партнер по діалогу.

А якщо дуже хочеться командувати, то заведи собі рибку в акваріумі.

З пластику.