Консультація психолога: Як говорити з дітьми про війну

Це запитання психологи Маріупольська Асоціація Жінок Берегиня чують дедалі частіше. І за ним не просто цікавість, а тривога, біль, страх сказати щось «не те». Бо говорити про війну непросто навіть дорослим. Але діти відчувають напруження, чують уривки новин, бачать зміни навколо. Тому мовчання не вихід. Що важливо пам’ятати, коли починаєш цю розмову, і як знайти потрібні слова, які дадуть дитині відчуття безпеки?

• Говоріть правду, але в межах віку. Дитині до 6 років достатньо знати: «Так, зараз іде війна. І дорослі роблять усе, щоб ми були в безпеці». Без деталей і страшних слів. Старші діти можуть почути трохи більше, але тільки стільки, скільки вони самі питають.

• Не уникайте розмов. Мовчання дитина сприймає як щось ще страшніше. Якщо вона питає – це спосіб впоратися зі страхом. Ваша спокійна, проста відповідь – вже терапія.

• Називайте емоції. «Тобі страшно, правда?» «Мені теж буває тривожно, але ми поруч, і зараз усе добре». Так діти вчаться проживати, а не пригнічувати почуття.

• Ритуали безпеки. Маленькі, прості дії, які створюють опору:

– обійнятися під час сирени,

– увімкнути «нашу музику безпеки»,

– взяти улюблену іграшку в укриття. Так формується відчуття контролю, навіть у хаосі.

• Після обстрілів повернення до звичного. Пити чай, грати, малювати, говорити про щось буденне. Це допомагає нервовій системі зрозуміти: небезпека минула.

І головне діти не потребують ідеальних слів. Вони потребують вашого спокійного голосу, дотику і присутності. Навіть якщо всередині вам самій страшно, ви можете бути для дитини тією опорою, на яку вона спиратиметься.

***

Психологічна допомога – один з напрямків спільної діяльності Маріупольська Асоціація Жінок Берегиня та AMICA e.V з реалізації проєкту «Розширення можливостей жінок, травмованих війною та насильством в Україні»

#Берегиня#захистжінок#допомогаВПО#діти#війна

Фото ілюстративне. Автор Ірина Горбасьова