Про морози, відсутність світла та про життя у час кризи
Для більшості людей зима завжди сприймалася як звичайне природне явище – зі снігом, радістю, дитячими розвагами, святами, прогулянками та здоров’ям. Тільки не цього разу. В умовах відсутності тепла, світла та інтернету, аварій у системі опалення, спричинених тотальними пошкодженнями енергосистеми країни, на межі виживання опинилися тисячі людей, особливо тих, що мешкають у великих містах. У таких умовах людина отримує додатковий стрес, який поступово виснажує не лише фізичні ресурси, а й психіку. Холод, темрява, невизначеність і постійна тривога за безпеку руйнують відчуття стабільності, посилюють страх і безсилля. Аби уникнути додаткових навантажень на психику дуже важливо бути готовими до будь-яких несподіванок, як це зробили колишні мешканки Маріуполя, що зараз живуть у Києві.
Юлія: «Це той досвід, коли вимушене переселення і досвід перебування в оточенні в Маріуполі зимою та навесні 2022 року, виявилися не тільки травматичним, а й корисним в тому плані, що ти маєш бути готовим до будь-чого. Тому на випадок таких відключень у нас завжди є запас питної та технічної води (для маріупольців це був найбільший тригер), є їжа швидкого приготування, ліхтарики, зарядні пристрої. Моя сім’я опинилась, як і більшість киян, без опалення та світла. На щастя у нас був той мінімум, який дозволяв розв’язати деякі побутові питання. Найтяжче сприймалася відсутність опалення. Через сильні морози будинки швидко охолодилися, але ми й до цього були готові – нас всіх попереджали, що зима буде важка в плані морозів. Ми підготували комплекти термобілизни, зігрівалися додатковими шарами одягу, мали постійно гарячі напої та мали побутові лайфхаки типу пляшок з водою, щоб зігріти постіль. Але є один момент. Коли ти сам, можна якось перетерпіти. Коли є дитина, ти, звісно, переживаєш, щоб дитина не захворіла, щоб було достатньо гарячої їжі, щоб була можливість навчання. На жаль, через сильні морози в нашій школі намагалися влаштувати дистанційне навчання, але через поганий зв’язок (майже все місто у відключеннях електроенергії та відсутності інтернету), це навчання не вдалось організувати належним чином. Тому діти до лютого залишились без школи. І ще один момент – коли сильний холод, наш організм включає систему енергоощадження, тому сильно падає концентрація та засвоювання інформації. Навчатися дуже важко в таких умовах. Мій син сприймає нинішню ситуацію більш-менш спокійно. Йому, як і кожній дитині, не вистачає розваг чи фільмів, але ми виходимо з ситуації та у вільний час вигадуємо різні активності, настільні ігри, прогулянки, щоб порухатись. Мені здається, що діти більш адаптивні ніж дорослі, у них ще нема того травматичного досвіду, що все може бути страшно й небезпечно. Вони сприймають все як якусь пригоду, коли поряд є дорослі люди, які потурбуються про важливі речі»
Ольга: «Ми винаймаємо житло, де зовсім немає газу – ми цілком залежимо від наявності електроенергії. Проблема приготувати їжу, закип’ятити воду на чай. Доводиться підлаштовуватись під наявність світла, а це буває навіть вночі. Не зважаючи на власний графік роботи, ти маєш це робити. Спочатку ти вигадуєш як ту їжу приготувати, а потім як її розігріти, щоб нагодувати родину. Найбільшу проблему, як я її бачу у нинішніх обставинах, це те, що діти залишаються без навчання. Просто кричати про це хочеться! В ситуації, коли до школи час від часу не можуть ходити через відсутність тепла, коли вдома отримати ті знання неможливо через брак світла та зв’язку, коли неможливо вчасно здати контрольні роботи чи прослухати урок, освіта стає самоосвітою. А в мого сина вже одинадцятий клас, в цьому році йому складати серйозні екзамени. Тому для мене ось це проблема. Решта проблем вирішується так само як і більшістю людей: багатошаровістю одягу, теплими ковдрами. У нас не настільки критична ситуація в плані тепла, поки що вистачає того, що маємо. Наше ОСМД передбачило таку ситуацію, потрохи підігрівають будинки. Тут нам пощастило».
На тлі сьогоднішніх проблем, які спіткали майже не кожну людину, дуже важливо піклуватися не лише про тепло в домі, а й про тепло всередині – підтримувати одне одного, зберігати внутрішню опору та шукати сенси, які допомагають вистояти. Адже людяність, єдність, внутрішня сила, спільна допомога та винахідливість залишаються нашими головними джерелами світла.
Навіть у найтемніші часи. Тримаймося!