БЛЕКАУТ: відчуття, психологічні ризики та стратегія самодопомоги
Блекаут – це не просто відсутність електроенергії. З погляду психології, це ситуація хронічного стресу та порушення звичної сенсорної організації середовища, яка серйозно виснажує адаптаційні ресурси людини.
Що ми відчуваємо насправді?
Коли звичний світ гасне, реакція організму миттєва і часто неусвідомлена:
• Тілесні прояви: виникає різке внутрішнє напруження, «стискання». Серцебиття прискорюється, дихання стає поверхневим. Часто люди відчувають тремтіння або раптовий холод у руках. Втома накопичується навіть без фізичної роботи, бо мозок витрачає колосальну енергію на сканування «невидимої» небезпеки в темряві.
• Емоційне тло: виникає тривога, яку важко пояснити логікою. Це може бути роздратування, спалахи злості або, навпаки, глибокий сум і безпорадність. Важливо розуміти, що сльози чи відчуття «слабкості» в цей момент – це не соромно, це спосіб психіки скинути напругу.
• Рівень мислення: мозок починає «катастрофізувати» – малювати найгірші сценарії. З’являються нав’язливі думки про майбутнє, важко концентруватися. Для тих, хто пережив обстріли чи евакуацію, темрява стає тригером, що повертає воєнні спогади (ретравматизація).
Які психологічні ризики існують?
Якщо ситуація триває довго, короткострокові реакції можуть перерости у хронічні проблеми:
• Емоційна нестабільність: через виснаження нервової системи люди стають «вибухонебезпечними» у стосунках із близькими. Генералізована тривога та панічні атаки: стан «життя на виживанні» стає звичним, що призводить до повного емоційного вигорання.
• Дитячий регрес: діти найбільш чутливі – у них повертаються нічні страхи, з’являється надмірна плаксивість, вони можуть «відкотитися» у поведінці на кілька років назад.
• Загострення ПТСР: для людей із травматичним досвідом блекаут може спровокувати важкі флешбеки та сильні тілесні реакції без видимих причин.
Стратегії самодопомоги:
Як виживати в цій ситуації? Щоб не дати темряві зруйнувати ментальне здоров’я, потрібно діяти на випередження.
• Повернення контролю через структуру: мозок боїться невідомості. Створіть чіткий «план на темряву» – читання, фізичні вправи, догляд за собою. Наявність плану повертає відчуття суб’єктності.
• Інформаційна гігієна: безперервне гортання новин при низькому заряді телефону лише посилює паніку. Визначте 1-2 часові слоти для перевірки інформації.
• Тілесна стабілізація: використовуйте техніки дихання, наприклад, «квадратне дихання» та вправи на заземлення. Якщо відчуваєте паніку – сфокусуйтеся на відчутті стоп на підлозі або доторкніться до чогось холодного/теплого.
• Принцип «бути поруч»: соціальна ізоляція в темряві – найгірший ворог. Можливість побути з кимось поряд фізіологічно знижує рівень кортизолу. Колективна стійкість працює краще за індивідуальну.
***
Психологічна допомога – один з напрямків спільної діяльності Маріупольська Асоціація Жінок Берегиня та AMICA e.V з реалізації проєкту «Розширення можливостей жінок, травмованих війною та насильством в Україні»