Консультація психолога: Не втрачайте свій вогонь
Під час війни турбота про себе й родину часто здається чимось другорядним або навіть недоречним. Ніби радість, відпочинок, тепла вечеря з близькими – це зрада на тлі болю й втрат. Але саме тут ховається небезпечна пастка, тиха, липка, майже непомітна. Вона не вибухає, не лякає сиренами, але повільно руйнує зсередини.
Психологи Маріупольська Асоціація Жінок Берегиня досить часто стикаються з проблемою, коли люди відчувають сором за радість, за сміх, за кохання, за легкість і навіть за вдачу. Ніби позитивні почуття зараз не на часі. Люди забороняють собі жити й повільно втрачають внутрішню опору.
«Навколо нас стільки напруги й агресії, що люди починають ховати свої внутрішні вогники. Бояться світити. Бояться бути «не такими», «недостатньо сумними», «недостатньо правильними». Я часто чую: «Мені соромно, що мені зараз добре», «Я не маю права радіти», «Як я можу жити нормально, коли інші страждають?». Як фахівець, хочу наголосити: турбота про себе – не егоїзм, не втеча від реальності, а спосіб зберегти себе в цій реальності. Це базова психологічна необхідність і відповідальність. Бо хто подбає про вас, якщо не ви? Життя неможливо «відкласти до кращих часів». Воно відбувається прямо зараз. І поки воно є, ви маєте право жити, любити, радіти простим речам, бачити сонце й наповнюватися тим, що дає тепло та енергію. Бережіть свій внутрішній вогонь. Він потрібен не лише вам», – каже психологиня «Берегині» Людмила Пилипенко.
Жити – не означає забувати. Радіти – не означає знецінювати чужий біль. Світло в домі не заперечує темряву за вікном, але дає сили її пережити. Коли ми дозволяємо собі повноцінне життя, ми не зраджуємо реальність, ми обираємо витривалість.
***
Психологічна допомога – один з напрямків спільної діяльності Маріупольська Асоціація Жінок Берегиня та AMICA e.V з реалізації проєкту «Розширення можливостей жінок, травмованих війною та насильством в Україні»