ПОРАДИ ПСИХОЛОГА: як діяти, коли людині з бойовим досвідом раптово стає зле
«У мережі ширяться фото, на яких ветерану з ампутацією стало зле біля колонки, а замість допомоги до нього застосували силу. На це боляче дивитися. Але ця ситуація нагадує про важливе: нам усім варто знати, як діяти, коли людині з бойовим досвідом раптово стає зле в натовпі, на концерті чи в іншому гучному місці», – реагує на дописи психологиня Маріупольська Асоціація Жінок Берегиня Людмила Пилипенко.
Що може відбуватися з людиною в цей момент?
«Гучний звук, сильні баси, спалахи світла, тиснява, спека, певні запахи чи раптовий дотик можуть стати тригерами травматичного досвіду. Це може бути гостра стресова реакція, панічна атака, флешбек або інший кризовий стан. Під час флешбеку людина на певний час може втратити відчуття того, що небезпека вже минула: тіло й мозок реагують так, ніби загроза відбувається тут і зараз. Тому крик, різкі рухи чи спроба схопитися за предмет поруч не обов’язково означають агресію чи «неадекватність». Навпаки, раптове захоплення за руки, утримування або застосування сили можуть ще більше посилити відчуття загрози та захисну реакцію», – пояснює фахівчиня.
Що робити, якщо ви поруч?
• СТВОРІТЬ ПРОСТІР, А НЕ НАТОВП. Попросіть людей відійти. Зменште шум і кількість тих, хто одночасно намагається «допомогти». Не хапайте людину за руки чи одяг і не намагайтеся силоміць притиснути її до землі, якщо немає безпосередньої загрози життю.
• ДАЙТЕ ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВИ ПОРУЧ. Залишайтеся в полі зору людини, не підходьте раптово ззаду. Тримайте комфортну дистанцію, говоріть коротко, повільно і спокійно:«Я поруч», «Ви зараз тут, на концерті», «Зараз ви в безпеці», «Я хочу вам допомогти». Не вимагайте дивитися вам в очі.
• ДОПОМОЖІТЬ ПОВЕРНУТИСЯ В «ТУТ І ЗАРАЗ». Якщо людина реагує на ваш голос, можна запропонувати просте заземлення: «Скажіть, що ви зараз бачите перед собою», «Що ви зараз чуєте?», «Відчуйте ногами землю під собою». Можна запропонувати зробити повільний видих. Не перевантажуйте людину запитаннями та складними інструкціями.
• ЗРОБІТЬ МЕНШОЮ ДІЮ ТРИГЕРА. Якщо це можливо і людина погоджується, допоможіть відійти від колонок, яскравого світла чи натовпу в тихіше місце. Запропонуйте сісти. Якщо людина при свідомості й нормально ковтає, можна запропонувати воду.
• НЕ СПИСУЙТЕ ВСЕ НА ПСИХОЛОГІЧНУ РЕАКЦІЮ. Якщо людина втрачає свідомість, має судоми, сильну задишку, біль у грудях, кровотечу, травму, виражену дезорієнтацію або її стан погіршується,то потрібна екстрена медична допомога.
Не кожна незвична реакція ветерана – це агресія. Не кожному кризовому стану потрібна сила. І не кожного ветерана потрібно «рятувати», іноді достатньо не погіршити ситуацію.
Поводитися з повагою, спокоєм і розумінням – частина відповідальності цивільного суспільства. Ми не можемо забрати досвід війни. Але можемо зробити так, щоби вдома людина не мусила знову захищатися там, де їй мають допомогти.
Ілюстрація згенерована за допомоги ШІ
#Берегиня#HumanDoc#СоціальнаАдаптація#МедичнаДопомога#Безбарєрність#Реабілітація#ПсихосоціальнаПідтримка