Зберегти здоров’я та гідність
Вони радіють нам наче діти, чекають на нас та нашу увагу, навіть невеличку допомогу сприймають як безумовний прояв любові та захисту, вони хворіють та ображаються, якщо ми хоча б на мить, займаючись своїми справами, забуваємо подзвонити, спитати як вони, чи все гаразд. Так було завжди, у всі часи. Зараз, коли багато людей похилого віку опинились через війну у незвичних для них обставинах, ця увага має бути більшою.
Війна – це завжди трагедія, але для людей похилого віку вона несе особливо важкі наслідки. Їхній організм вже має певні обмеження, а стресові ситуації, пов’язані з війною, посилюють проблеми зі здоров’ям та емоційним станом. Про проблеми, що виникають у літніх переселенців, заходи спрямовані на допомогу та їх підтримку говоримо з координаторкою психологічного напрямку роботи МАЖ «Берегиня» Катериною Шух, яка опікується ВПО, що перебувають у Польщі.
Як зміниться життя літніх людей з урахуванням законодавчих змін у Польщі, куди з початком війни «Берегиня» евакуювала жителів Маріуполя та прилеглих до нього населених пунктів?
– Якщо з людьми з інвалідністю та багатодітними родинами все більш-менш зрозуміло – вони продовжують отримувати допомогу на проживання, мають де жити, можуть влаштуватися на роботу, або вже працюють (детальніше можна прочитати за посиланням), то з умовами життя пенсіонерів справи складаються, м’яко кажучи, «не дуже», я б сказала, що ситуація патова. З огляду на те, що вони з доходів мають тільки свої пенсії, які зазвичай мінімальні, приблизно 300 – 400 злотих у перерахунку з гривні, і додатково не фінансуються, їх життя вкрай важке. Багато хто впадає у відчай, депресію, навіть несамовито бажає повернутися в Україну, хоча повертатися зазвичай нікуди – житло або зруйноване або в окупації.
Всі евакуйовані залишаються жити у Польщі чи їдуть далі, в інші країни?
– Говорити, що всі люди, яких «Берегиня» евакуювала від початку війни, а їх дуже багато, залишились жити у Польщі, не правильно. Значна частина з них поїхала жити у Німеччину, Норвегію, у більш заможні країни, де фінансування біженців поставлено на більш високий рівень. У Польщі ВПО мають страховки, які гарантують доступ до медицини та соціальних послуг, але слід пам’ятати, що це не той рівень медицини, який існує в Україні. Тут, за кордоном, можна чекати візиту до вузького спеціаліста дуже довго, іноді пів року і більше, що для людини з інвалідністю чи людини у віці не дуже добре. Нам іноді доводилось лікувати стареньких власним коштом, у приватних клініках, бо через малий дохід люди не можуть забезпечити собі вчасну медичну допомогу. Це так, тільки один з прикладів, до яких літнім людям дуже важко звикнути. Пенсіонери вкрай рідко переїжджають в інші країни через брак коштів, вони не знають мови, не орієнтуються у законодавстві, у багатьох речах, які важко подолати навіть молодим, працездатним людям. Тому для «Берегині» турбота про таких людей – пріоритетний напрямок.
Більшість літніх людей нині живуть у місцях компактного перебування, а для людини, особливо літньої, дуже важливий особистий простір. Як виглядають справи з орендою окремого житла, з працевлаштуванням, чи з цим є проблеми?
– Деякі з пенсіонерів, що ще мають сили, намагаються влаштуватися на роботу. Але ця робота низькооплачувана, не вимагає дипломів чи фахових знань. Знайти роботу, за яку добре платили б, важко. Ми ж вивозили, якщо брати Маріуполь, пенсіонерів, які працювали на важких підприємствах, їхнє здоров’я у 50-60 років було вже значно розхитане. На яку роботу вони підуть, навіть якщо ще можуть працювати? Не важко здогадатись. Цих коштів не вистачить, щоб скооперуватись, щоб винайняти окреме житло, а не жити у місцях компактного проживання, яких, до речі стає дедалі менше, теж поза межами можливостей, це задоволення дуже дороге. Тож приватний простір для кожного з цих людей – мрія. А цей простір необхідний кожному. Річ навіть не у віці.
Що робить «Берегиня» для поліпшення становища, в якому опинилися пенсіонери?
– Ми працюємо з окремими випадками, коли потрібно розв’язувати проблему негайно. Наприклад, зараз ми працюємо над поверненням однієї бабусі в Україну, шукаємо місце, куди її поселити, готуємо зараз всі документи. Для неї це буде кращим варіантом, бо саме відчуття перебування у звичному середовищі надасть їй сил. Для людей похилого віку дім – це не просто місце проживання, а цілий світ спогадів, звичок і безпеки. Зміна місця проживання означає втрату цього світу, забирає останні сили. Крім того, кожну літню людину ми намагаємось оточити увагою, допомагаємо подолати труднощі, які виникають з документами, спілкуванням з держорганами та медзакладами, відновлюємо втрачені документи, консультуємо, залучаємо до активного життя, проводимо різні майстер-класи, творчі гуртки та заходи, спрямовані на відновлення сил, спілкування, навчання, що запобігає відчуттю самотності та розвитку депресії. Інформуємо людей похилого віку про їхні права, про можливості отримання допомоги.
До того ж «Берегиня» постійно шукає додаткові джерела фінансування, шукає варіанти виходу з важкої ситуації та поліпшення стану людей поважного віку. Ми співпрацюємо з громадськими організаціями на місцевому рівні, з громадами, які прийняли наших людей, активістами та волонтерами, використовуємо будь-яку можливість, щоб наші пенсіонери почувалися добре.
Ми завжди пам’ятаємо, що люди похилого віку – одна з найбільш вразливих груп під час війни. Їм потрібна наша особлива увага, турбота і підтримка. Тільки спільними зусиллями ми зможемо допомогти їм подолати наслідки війни та зберегти їхнє здоров’я та гідність.