Бути поруч із тими, кого любимо, і не втратити себе
Коли син служить у війську, тиша в телефоні для матері може здаватися страшнішою за будь-які слова. Кожна хвилина без зв’язку наповнюється тривожними думками, а бажання знати, що з близькою людиною, поступово перетворюється на постійне очікування небезпеки. Так сталося і в житті 52-річної жінки, яка після гострої панічної атаки, що сталася через відсутність зв’язку з сином, змушена була звернутися по допомогу до психолога Маріупольська Асоціація Жінок Берегиня. Жінка майже не спала, постійно перевіряла телефон, стежила за новинами та повідомленнями в соціальних мережах. Поступово тривога, серцебиття, тремтіння, напруження, відчуття безпорадності почали визначати весь її день.
Навіть коли син телефонував, спокою не приходило. Навпаки, з’являлися десятки запитань: де він, чи безпечно, що відбувається поруч. Вона намагалася отримати якомога більше інформації, щоб хоча б на мить відчути, що контролює ситуацію. Але відбувалося протилежне. Син, намагаючись уберегти матір від переживань, почав менше розповідати про себе. А це лише посилювало її страх.
Поступово жінка навчилася розділяти те, що справді залежить від неї, і те, на що вона не може вплинути, опанувати прості способи зниження тривоги та повернення себе в теперішній момент та справитися з фізичними проявами паніки. Окремо жінка переглянула своє інформаційне навантаження – визначила час для перегляду новин, відмовилася від постійного оновлення інформаційних каналів і вимкнула частину сповіщень. Перед сном вона більше не дозволяла неперевіреним повідомленням забирати останні сили.
Змінилися стосунки із сином. Замість постійних перевірок безпеки поступово з’явилося більше простих слів про любов і підтримку. Жінка навчилася слухати, не вимагати інформації, яку син не може повідомити, і не переносити власний страх у кожну розмову. Тепер його дзвінки не перетворюються на допит через страх. Вона може почути його, підтримати й завершити розмову без нового витка тривоги. А син, відчуваючи менше напруження, почав частіше ділитися своїми думками та повсякденними новинами.
Важливим кроком стало й повернення до власного життя. Жінка долучилася до волонтерської допомоги, почала допомагати готувати необхідні речі для військовослужбовців. Це дало їй можливість спрямувати тривогу в конкретні дії, відчути власну потрібність і знову бути серед людей. Після серії консультацій панічні прояви значно зменшилися. Покращився сон, знизився рівень тривоги, жінка повернулася до звичних побутових і професійних справ та відновила соціальні контакти.
Звичайно, жінка не зупинить хвилювася за сина. Інакше й бути не може. Але тепер тривога не керує її життям. Вона навчилася повертати собі те, що справді може контролювати: власний стан, свої рішення, свій день, своє життя. Іноді внутрішня опора починається саме з розуміння, що ми не можемо контролювати все. Але можемо навчитися бути поруч із тими, кого любимо, не втрачаючи при цьому себе.
***
Психологічна допомога реалізується в рамках проєкту «Психосоціальна підтримка та психічне здоров’я (MHPSS) як основа для відновлення та зміцнення суспільства (модуль 3)»
#Берегиня#HumanDoc#СоціальнаАдаптація#Інтеграція#Безбарєрність#Реабілітація#ПсихосоціальнаПідтримка#PolskaPomoc