Коли робота стає пасткою. Успішні історії «Берегині»
Іноді ми тримаємося за роботу не тому, що вона нам підходить, а тому, що боїмося її втратити.
До психологів Маріупольська Асоціація Жінок Берегиня звернулася 47-річна жінка, двічі переселенка, чоловік якої служить у ЗСУ, а донька живе за кордоном. Після втрати власного дому вона звикла справлятися з труднощами за допомоги роботи. У 2014 році саме робота допомогла їй пережити перше вимушене переселення. Після 2022-го вона знову обрала знайому стратегію: працювала на двох роботах, брала підробітки й практично не залишала часу на себе.
Поступово з’явилися виснаження, проблеми зі сном, тривога, пригнічений стан і страх не впоратися фінансово. Одночасно посилювалися страх обстрілів та самотність після від’їзду доньки. Парадокс полягав у тому, що жінка сама розуміла: саме виснажлива робота стала одним із джерел її проблем. Думки про зміну роботи з’явилися давно, протягом пів року вона навіть переглядала вакансії, але резюме не надсилала, бо була переконана, що у 47 років уже не зможе отримати нову пропозицію. А думка про співбесіду викликала панічний страх.
«За час психологічної роботи, крок за кроком, нам вдалося змінити цю ситуацію. Першим етапом стала стабілізація фізичного та емоційного стану: нормалізація сну, впорядкування режиму дня, розмежування робочого та особистого часу. Згодом зникла друга робота, а разом із нею з’явився простір для того, що повертало сили, – прогулянок, велосипеда та відпочинку. Наступним кроком стало надсилання резюме, що раніше здавалося неможливим. Причому не лише на ті вакансії, які насправді цікавили. Частину співбесід жінка сприймала як тренування: «Все одно мене не візьмуть – просто спробую». І цей підхід несподівано змінив усе!», – розповідає психологиня «Берегині» Леся Гладкова.
Пошук роботи перестав бути випробуванням, а перетворився на своєрідну гру. Разом із цим зменшилася тривога й повернулася впевненість у власних можливостях. А потім з’явилася і нова робота, на яку жінка погодилася. Найскладнішим було піти зі старої. Звільнення супроводжувалося конфліктами та тиском з боку керівництва. Але цього разу жінка вже мала достатньо ресурсу, щоб відстояти свої межі й зробити те, на що довго не наважувалася. Зараз вона проходить етап адаптації на новому місці роботи. Мабуть, цю історію найточніше описують її власні слова:
«Аб’юзивні стосунки можуть бути не тільки з партнером, а й з роботою».
Іноді зміна роботи – це не просто пошук іншого місця. Іноді – це дозвіл самому собі перестати виживати там, де ти давно виснажуєшся, і почати будувати життя, у якому є місце не лише для роботи, а й для себе.
#Берегиня#HumanDoc#СоціальнаАдаптація#Інтеграція#Безбарєрність#Реабілітація#ПсихосоціальнаПідтримка#PolskaPomoc